Всеукраїнське громадське об'єднання«Академія правових наук України» (1992-1993 роки)

Виборовши у 1991 році незалежність, український народ створив підґрунтя для формування соціальних, економічних та правових засад розбудови України як демократичної, правової держави. Перед ученими-правознавцями та юристами-практиками постало складне завдання – розробити принципово нову систему і стратегію реформування законодавства, визначити напрями його застосування, створити дієву систему забезпечення та охорони прав і свобод людини і громадянина.

Наприкінці 1991 року група науковців і практичних працівників виступила з ініціативою створення Всеукраїнського громадського об’єднання «Академія правових наук України», а вже 3 січня 1992 року відбулися збори ініціаторів його створення, на яких ухвалили пропозицію стосовно доцільності формування такого об’єднання. Для проведення організаційних заходів та з метою розроблення Статуту й підготовки установчої конференції було вирішено створити організаційний комітет. До його складу увійшли вчені, які працювали у різних галузях правової науки в наукових і освітніх центрах України, а також практичні працівники. 21 січня 1992 року оргкомітет провів перше засідання, на якому підтримав ідею ініціативної групи про створення Всеукраїнського громадського об’єднання “Академія правових наук України”.

Протягом лютого 1992 року за участю членів оргкомітету було проведено збори представників юридичної громадськості у 17 областях України та Києві. У зборах взяли участь понад 1300 осіб, які підтримали ідею створення Академії і в цілому схвалили проєкт Статуту.

4 березня 1992 року в Харкові у приміщенні Української юридичної академії відбулася установча конференція, присвячена створенню Академії правових наук України. З доповіддю щодо цілей та завдань Академії виступив ректор Української юридичної академії професор В. Я. Тацій. Він виклав головні засади, на яких створювалася Академія. Учасники конференції одностайно проголосували за створення Академії правових наук України, ухвалили її Статут та обрали її першого президента – ректора Української юридичної академії, доктора юридичних наук, професора В. Я. Тація. Процес створення Академії правових наук України як громадської організації завершився офіційною реєстрацією її Статуту Міністерством юстиції України 31 березня 1992 року.

Установча конференція створення Академії правових наук

На громадських засадах Академія діяла протягом 1992-1993 років. Головною метою Академії стала консолідація інтелектуального потенціалу наукових працівників, викладачів юридичних навчальних закладів, працівників органів державної влади та місцевого самоврядування, суду, арбітражного суду, прокуратури, інших правоохоронних органів, адвокатури, юридичних служб підприємств і установ, спрямування їх зусиль на сприяння процесу розбудови України як правової, демократичної держави, охорону і захист прав людини і громадянина. До президії Академії увійшли відомі вчені-юристи та практичні працівники, які представляли вищі юридичні навчальні заклади України, Інститут держави і права АН України, Інститут економіко-правових досліджень АН України, юридичний відділ Верховної Ради України, Прокуратуру України.

Про потужний інтелектуальний потенціал Академії правових наук України свідчило те, що з самого початку до її складу входило 2 академіки і 2 члени-кореспонденти Академії наук України, 11 лауреатів Державної премії України, 12 лауреатів премії Академії наук України імені Д. 3. Мануїльського, 10 заслужених діячів науки і техніки України, 80 докторів юридичних наук, професорів.

За рік свого існування на громадських засадах Академія правових наук України, її президія та відділення виконали значну роботу з розробки проєктів Конституції України, Кримінального, Адміністративно-процесуального, Цивільно-процесуального, Кримінально-процесуального кодексів, найважливіших проєктів нормативно-правових актів.

Науковці Академії провели дві наукові конференції, присвячені обговоренню проєктів Конституції України. Зроблені в процесі обговорення зауваження були узагальнені і направлені до Конституційної комісії. Більшість з цих зауважень було враховано. Проєкти Конституції України обговорювалися також у відділеннях та регіональних центрах з участю широкої юридичної громадськості. Серед заходів, що проводила Академія, – науково-практичні конференції, круглі столи з проблем застосування Законів України «Про прокуратуру» і «Про арбітражний суд», кодифікації кримінального, кримінально-виконавчого та кримінально-процесуального законодавства (кодексів), а також конституційного судочинства.

Значну увагу президія Академії приділяла розробці проєктів Цивільного, Адміністративно-процесуального, Цивільно-процесуального кодексів і спільно з регіональними центрами в Києві та Львові організувала проведення відповідних нарад та круглих столів. Значною подією стала розробка науковцями Академії Концепції розвитку юридичної науки та освіти, схвалена Президентом України.

За рік існування Академії у статусі громадської організації було опубліковано 6 монографій, понад 120 найменувань навчально-методичної літератури, понад 300 статей, тез наукових доповідей, наукових повідомлень на наукових та науково-практичних міжнародних, республіканських, регіональних конференціях, симпозіумах, круглих столах тощо.

Головним підсумком діяльності Академії правових наук України на громадських засадах стало те, що її багатопланова діяльність сприяла формуванню високого престижу української юридичної науки, позначала пріоритетні напрямки її розвитку в Україні і незаперечне довела необхідність перетворення Академії на державну самоврядну інституцію, оскільки величезний розмах роботи, яку потрібно було здійснити для наукового юридичного забезпечення реформ у країні, вимагав підвищення її правового статусу й авторитету, а отже, і фінансування з Державного бюджету України.

Національна академія правових наук України -вища галузева наукова установа

Президент-організатор
Академії правових наук України
Василь Якович Тацій

23 липня 1993 року був прийнятий Указ Президента України “Про Академію правових наук України”, яким засновано Академію правових наук України (нині – Національна академія правових наук України) як вищу галузеву наукову установу. Академія проголошувалася самоврядною організацією, що діє на основі Статуту, може мати у своєму складі науково-дослідні інститути, науково-практичні центри, навчальні заклади, лабораторії, інші установи для організації та проведення досліджень у галузі держави та права. Президентом-організатором Академії правових наук України було призначено В. Я. Тація, дійсними членами-засновниками – 17 провідних науковців-правознавців України: Б. М. Бабій, Ф. Г. Бурчак, А. С. Васильєв, Л. К. Воронова, В. Г. Гончаренко, Ю. М. Грошевий, А. П. Закалюк, М. В. Костицький, В. К. Мамутов, A. Й. Рогожин, В. І. Семчик, В. В. Сташис, І. А. Тимченко, В. В. Цвєтков, М. В. Цвік, Ю. С. Шемшученко, Л. П. Юзьков.

Перші вибори членів новоутвореної Академії відбулися 24 листопада 1993 року на Загальних зборах Академії згідно з Тимчасовим положенням про вибори до Академії правових наук України, яке було затверджено відповідно до Указу від 23 липня 1993 року членами-засновниками Академії.

Загальні збори Академії 24 листопада 1993 року обрали президентом Академії правових наук України В. Я. Тація, віце-президентами – Ф. Г. Бурчака та Ю. М. Грошевого, головним вченим секретарем М. М. Сібільова, а також затвердили склад президії Академії з місцем розташування у Харкові.

21 грудня 1993 р. на Загальних зборах Академії правових наук України було прийнято Статут, на підставі якого визначено організаційно-правові засади діяльності академії як провідної державної наукової інституції юридичного профілю. Накопичений академією багатий досвід діяльності в подальшому знайшов своє закріплення у новому Статуті, який був прийнятий на Загальних зборах академії 19 лютого 1999 р.

Академіки-засновники Академії правових наук України

Бабій Борис Мусійович

Бурчак Федір Глібович

Васильєв Анатолій Семенович

Воронова Лідія Костянтинівна

Гончаренко Владлен Гнатович

Грошевий Юрій Михайлович

Закалюк Анатолій Петрович

Костицький Михайло Васильович

Мамутов Валентин Карлович

Рогожин Анатолій Йосипович

Семчик Віталій Іванович

Сташис Володимир Володимирович

Тимченко Іван Артемович

Цвєтков Віктор Васильович

Цвік Марко Веніамінович

Шемшученко Юрій Сергійович

Юзьков Леонід Петрович

Указом Президента України від 23 лютого 2010 року Академії надано статус національної з перейменуванням у «Національну академію правових наук України». Відповідно до Указу Президента України від 19 червня 2013 року № 337/2013, загальна чисельність членів Академії складає 53 дійсні члени (академіки) та 93 члени-кореспонденти. Національна академія правових наук функціонує на підставі Статуту, нова редакція якого схвалена Загальними зборами 26 березня 2021 року та зареєстрована Міністерством юстиції України (наказ №2019/5 від 04.06.2021 р. ).

У складі Національної академії правових наук України функціонує п’ять відділень: теорії та історії держави і права; державно-правових наук і міжнародного права; цивільно-правових наук; екологічного, господарського та аграрного права; кримінально-правових наук.

Науково-координаційну роботу здійснюють регіональні центри: Донецький регіональний науковий центр, Західний регіональний науковий центр та Південний регіональний науковий центр.

Президія Національної академії
правових наук України

Науково-дослідницькою роботою займаються 6 наукових установ Національної академії правових наук України: Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака, Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності, Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса, Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування, Державна наукова установа «Інститут інформації, безпеки і права НАПрН України», Науково-дослідний інститут правового забезпечення інноваційного розвитку.

Члени Національної академії правових наук України беруть активну участь у діяльності робочих груп з розробки найважливіших законопроєктів. За безпосередньої участі науковців Академії розроблено проєкт Конституції України та низку проєктів законів, концепцій, програм, кодексів та інших визначальних законодавчих актів України, зокрема Цивільний, Цивільний процесуальний, Господарський, Земельний, Бюджетний, Податковий, Кримінальний, Господарсько-процесуальний, Кримінальний процесуальний кодекси та Кодекс адміністративного судочинства України.

Указом Президента України від 7 серпня 2019 року утворено Комісію з питань правової реформи, яка є консультативно-дорадчим органом при Президентові України. Основним завданням Комісії є сприяння подальшому розвитку правової системи України на основі конституційних принципів верховенства права, пріоритетності прав і свобод людини і громадянина з урахуванням міжнародних зобов’язань України.

Члени відділення цивільно-правових наук НАПрН України входять до складу робочої групи щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України, утвореної постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2019 р., основними завданнями якої є: проведення комплексного аналізу існуючого цивільного законодавства України та визначення сфер приватноправових відносин, які потребують приведення у відповідність зі світовими тенденціями розвитку приватного права; вивчення досвіду європейських країн щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України; підготовка пропозицій щодо рекодифікації (оновлення) цивільного законодавства України.

Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 30 грудня 2021 р. утворено Науково-консультативну раду при Голові Верховної Ради України, яка є консультативно-дорадчим органом, що функціонує для залучення висококваліфікованих фахівців у сфері права до законопроєктної роботи, підготовки наукових висновків з питань діяльності Верховної Ради України, які потребують наукового забезпечення. До складу Науково-консультативної ради ввійшло 48 дійсних членів (академіків) та членів-кореспондентів Академії.

Дійсні члени (академіки) та члени-кореспонденти Національної академії правових наук України є народними депутатами України, суддями Конституційного Суду України, Верховного Суду, членами Вищої Ради правосуддя.

До складу Національної ради України з питань розвитку науки і технологій входить президент НАПрН України Журавель В. А., до Науково-методичної ради при Генеральній прокуратурі України – дійсний член (академік) Тихий В. П. Члени Академії входять до науково-консультативних рад та робочих груп з реформування законодавства, які діють при Президентові України, Комітетах Верховної Ради України, Кабінетові Міністрів України, вищих судових та правоохоронних інстанціях.

З моменту створення Академія провела більше ніж 700 міжнародних, всеукраїнських, конференцій, семінарів, круглих столів та інших наукових заходів, предметом обговорення на яких стали найбільш актуальні питання розвитку національного законодавства. Так, починаючи з 2017 року Академія виступає співорганізатором Харківського міжнародного юридичного форуму. На сьогоднішній день Форум − єдина подія правничого спрямування, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 р. № 656-р «Про проведення Харківського міжнародного юридичного форуму» має загальнодержавне значення.

Важливим напрямом діяльності Академії є наукове співробітництво з національними та зарубіжними партнерами. Зокрема, у 2018 році підписано Меморандум про співробітництво між Пенсильванським університетом (США) та НАПрН України. У 2019 році НАПрН України були підписані договори про співробітництво між НАПрН України та Міністерством юстиції України та договір про співробітництво з Національним університетом оборони України імені Івана Черняховського. У 2020 році підписано Меморандум про взаємодію НАПрН України та Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції. У вересні 2022 року підписано Угоду про співпрацю між НАПрН України та Дипломатичною академією України імені Геннадія Удовенка при Міністерстві закордонних справ.

У березні 2022 року Національна академія правових наук України спільно з Державним вищим навчальним закладом «Ужгородський національний університет» створили Центр правової підтримки осіб, постраждалих внаслідок військового вторгнення. Діяльність якого спрямована на здійснення безоплатного юридичного консультування громадян, внутрішньо переміщених осіб, волонтерів та всіх, хто наразі потребує юридичної допомоги.

У грудні 2022 року укладено Меморандум про співпрацю між НАПрН України та Національною службою посередництва і примирення. Метою Меморандуму є консолідація зусиль сторін, спрямована на створення умов для розвитку взаємовигідного співробітництва з питань забезпечення розвитку правової науки, проведення спільних наукових досліджень та проведення практичних заходів, розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства України та його адаптації до законодавства Європейського Союзу.

У квітні 2023 року відбулось підписання Меморандуму про співпрацю між НАПрН України та Вищою радою правосуддя. Предметом Меморандуму є співпраця, обмін інформацією та досвідом на основі наукового партнерства у форматі підготовки та реалізації спільних національних та міжнародних, наукових та практичних заходів, проєктів, програм, які сприятимуть ефективній роботі ВРП, підвищенню авторитету правосуддя.

Розширюються зв’язки Національної академії правових наук України з зарубіжними науковими та освітянськими центрами. Академія відновлює інтеграційні традиції з науковими установами та закладами вищої освіти юридичного профілю багатьох зарубіжних країн. Іноземними членами Академії є відомі науковці: Вільям Елліотт Батлер (Великобританія), Томас Давуліс (Литва), Танел Керікмяе (Естонія), Кестнер Карл-Герман (Німеччина), Юстин Піскорський (Польща), Акмаль Саідов (Узбекистан).

За 30 років свого функціонування Національна академія правових наук України внесла значний вклад у розвиток національного законодавства, становлення України як демократичної, соціальної та правової держави. Наразі перед Академією постають нові завдання, зокрема розробка проєктів нормативно-правових актів, пов’язаних з адаптацією законодавства України до права ЄС та в контексті набуття Україною статусу кандидата в члени ЄС, відновленням України в післявоєнний період, забезпеченням національної безпеки та оборони, розслідуванням військових кримінальних правопорушень та злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.