Заєць Анатолій Павлович
Член-кореспондент НАПрН України
Відділення теорії та історії держави і права
Народився 27 березня 1954 р. у с. Кур’янки Білогірського р-ну Хмельницької обл. У 1981 р. закінчив Харківський юридичний інститут (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). З 1981 р. по 1983 р. працював старшим юрисконсультом управління сільського господарства Долинського райвиконкому Хмельницької обл., а згодом старшим юрисконсультом тресту «Укрелеватор-млинбуд». У 1983–1985 рр. – аспірант, а потім молодший науковий співробітник, науковий співробітник, старший науковий співробітник Інституту держави і права АН УРСР (нині – Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України). З 1990 р. – головний науковий консультант науково-експертного відділу Секретаріату Верховної Ради України, з 1994 р. – заступник завідувача науково-експертного відділу Секретаріату Верховної Ради України, з 1997 р. – перший заступник керівника Науково-експертного управління (з 2000 р. – Головне науково-експертне управління) Секретаріату Верховної Ради України. З 2001 р. – перший заступник Державного секретаря Міністерства юстиції України, а з 2002 р. – Державний секретар Міністерства юстиції України. 2006–2011 рр. – перший заступник голови Державного агентства України з інвестицій та розвитку. 2011–2012 рр. – головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України. 2012–2013 рр. – помічник Міністра юстиції України. 2015–2017 рр. – радник ректора Університету економіки та права «КРОК». З 2017 р. – завідувач кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права Національного університету «Києво-Могилянська академія».
У 1985 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Посилення узгодженості і взаємозв’язку нормативних приписів як умова підвищення ефективності правового регулювання» (спеціальність 12.00.01), у 1999 р. – дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації» (спеціальність 12.00.01). Вчений ступінь доктора юридичних наук присуджено у 2000 р., вчене звання професора присвоєно у 2002 р. Обраний членом-кореспондентом Академії правових наук України (нині – Національна академія правових наук України) у 2002 р.
Основні напрями наукових досліджень – питання методології правознавства, конституційного та парламентського права, верховенства права і правової держави, теорії законодавства, місцевого самоврядування, теорії та практики українського парламентаризму, захисту прав людини. Автор понад 150 наукових і навчально-методичних праць, серед яких: «Правова держава в контексті новітнього українського досвіду» (1999), «Організація регіональної та місцевої влади: досвід держав – членів Європейського Союзу та вибір України» (у співав., 2000), «Територіальна організація влади в Україні» (у співав., 2000), «Природа права: навчальний посібник» (2001), «Адміністративно – територіальний устрій України: проблемні питання та можливі шляхи їх вирішення» (у співав., 2003), «Конституція України: Науково-практичний коментар» (у співав., 2003, 2011), «Теорія держави і права. Академічний курс» (у співав., 2006), «Конституція і конституційні зміни в Україні: збірник, присвячений пам’яті Віктора Мусіяки» (у співав., 2020), «Міжнародне право у світі динамічних змін: контури майбутнього міжнародного правопорядку» (у співав., 2021), «Rule of law Checklist at national level: case of Ukraine. Council of Europe, Centre for Research on the Rule of Law and its Implementation in Ukraine of the National University of «Kyiv-Mohyla Academy» (у співав., 2021).
Голова робочої групи з питань підготовки пропозицій щодо внесення змін до Конституції України Комісії з питань правової реформи при Президентові України (2019). Був представником Верховної Ради України у Конституційному Суді України (1997-1998, 2001, 2004), юридичним експертом з питань конституційного права Українсько-Європейського консультативного центру (1997 – 2000). Брав участь у роботі Конституційної Комісії при Президентові України, розробці більш як 20 проектів законів України. Позаштатний консультант Комітету Верховної Ради України з питань регламенту та організації роботи Верховної Ради України (2015-2019).
З 2004 р. – арбітр Міжнародного арбітражного комерційного суду. Член редакційної колегії наукового видання «Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки».
Заслужений юрист України (2003). Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів (1996, 2021), нагрудним знаком Головного управління державної служби «За сумлінну працю» (2008). Відзначений Почесною грамотою Верховної Ради України (2018), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004), Почесною грамотою Головного управління державної служби (2004).