Члени-кореспонденти

Народився 9 серпня 1951 р. у м. Макіївці Донецької обл. У 1972 р. закінчив юридичний факультет Ростовського державного університету. У 1972–1973 рр. – інспектор штабу УВС Ростовського облвиконкому, у 1973–1975 рр. – інженер, молодший науковий співробітник Північнокавказького наукового центру вищої школи. У 1975–1978 рр. – аспірант, а потім викладач Ростовського державного університету. У 1978–1991 рр. – старший викладач, доцент, декан факультету, старший науковий співробітник Харківського юридичного інституту (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). З 1992 р. по 2005 р. – проректор, перший проректор з наукової роботи, перший проректор, ректор Харківського національного університету внутрішніх справ. У 2005–2006 рр. – заступник начальника Департаменту роботи з персоналом – начальник Управління освіти і науки МВС України. У 2006–2008 рр. – начальник Державного науково-дослідного інституту МВС України. До 2011 р. – керівник Департаменту з питань діяльності правоохоронних органів апарату Ради національної безпеки і оборони України, а з грудня 2011 р. – радник ректора Київського Міжнародного університету. З 2014 р. по 2015 р. – головний науковий співробітник Національної академії прокуратури України. З 2015 р. по березень 2021 р. – головний науковий співробітник Інституту законодавства Верховної Ради України. З березня 2021 р. – провідний науковий співробітник Державного науково-дослідного інституту МВС України.

У 1978 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Політична поліція Російської імперії (1880–1904 рр.)» (спеціальність 12.00.01), у 1991 р. – докторську дисертацію на тему: «Каральний апарат самодержавства на Україні (1895–1917)» (спеціальність 12.00.01). Науковий ступінь доктора юридичних наук присуджено у 1991 р., вчене звання професора присвоєно у 1993 р. Обраний членом-кореспондентом Академії правових наук України (нині – Національна академія правових наук України) у 2002 р.

Основні напрями наукових досліджень – історія держави і права, історія каральних, правоохоронних органів та спецслужб, проблеми правового забезпечення національної безпеки України, соціологія злочинності, історична кримінологія. Опублікував понад 300 наукових та науково-методичних праць, серед яких: «История полиции дореволюционной России» (у співавт., 1976), «Судові органи царської Росії (1900–1917)» (1990), «Каральний апарат самодержавства в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.» (2001), «Україна в добу «раннього» тоталітаризму» (у співавт., 2001), «Організовані злочинні групи в Україні: традиційне і типове» (у співавт., 2002), «Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні»: підручник (у співавт., 2003), «Історія міста Харкова ХХ століття» (у співавт., 2004), «Реформування поліції в країнах Центральної та Східної Європи: процес і прогрес» (у співавт., 2005), «Протизаконне насильство в органах внутрішніх справ: соціологічний та історико-правовий аналіз» (у співавт., 2005), «Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. Т.1: Методологічні та історико-теоретичні проблеми формування та розвитку правової системи України; Т. 5: Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні» (у співавт., 2008 (укр.), 2011 (рос.), 2013 (англ.), «Бандитизм: соціально-правовий та кримінологічний аналіз» (у співавт., 2009), «Антология сыска» Т. 5 (відп. редактор, 2011), «Оперативно-розшукова діяльність органів та підрозділів міліції України: історичний нарис. Документи і матеріали (1931-1960 рр.) (у співавт., 2011), «Поліція в Україні: історико-правове дослідження» (у співавт., 2012), «Науково-практичний коментар до Закону України «Про Службу безпеки України» (у співавт., 2012), «Міністерство внутрішніх справ України: події, керівники, документи та матеріали (1917-2017 рр.): наукове видання» . У 8 т. (у співавт., 2012-2017), «Велика українська юридична енциклопедія»: у 20 т. Т. 1: «Історія держави і права» (у співавт., 2016), «Становлення та розвиток міліції України (1921-1930 рр.): історико-правове дослідження»: (у співавт., 2015), «Велика українська кримінологічна енциклопедія»: у 2 т. (у співавт., 2021), «Лицарі плаща й кинджала» (українська історія крізь призму діяльності спецслужб)» (у співавт., 2023).

Брав участь у розробці проєктів законів України «Про міліцію», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та підготовці Концепції реформування кримінальної юстиції України (2008), Рішення РНБО України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції» (2009) та ін.

Президент Міжнародної асоціації істориків права (з 1994 р.), віце-президент Кримінологічної асоціації України (2004-2011 рр.), віце-президент Української секції Міжнародної поліцейської асоціації (з 2011 р). Був членом науково-консультативної ради Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, наукових рад МВС України, Державного департаменту з питань виконання покарань.

В 1994-2005 рр. був головою спеціалізованої вченої ради у Харківському національному університеті внутрішніх справ. Протягом 2006-2020 рр. входив до складу спеціальної експертної ради із спецтематики при МОН України. Член спеціалізованої вченої ради в Ужгородському національному університеті.

Член редакційних колегій наукових видань «Наука і правоохорона», «Проблеми національної безпеки», «Історико-правовий часопис», «Наше право».

Заслужений юрист України (1996). Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня (2004). Відзначений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004), Грамотою Верховної Ради України (2009), медаллю НАН України «Народна шана українським науковцям. 1918-2018» (2018), відомчими відзнаками МВС України «Почесний знак» (1995), «Хрест Слави» (2000), «Лицар закону» (2008), «За безпеку народу» І та ІІ ступенів (2007, 2009), премією МВС України «За розвиток науки, техніки та освіти» І та II ступенів (2002, 2003), Почесною відзнакою Апарату РНБО ІІІ ступеня (2009). Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2003). Почесний доктор Харківського національного університету внутрішніх справ (2009).