Теплюк Михайло Олексійович
Член-кореспондент НАПрН України
Відділення теорії та історії держави і права
Народився 15 січня 1956 р. у с. Тарасівка Броварського району Київської обл. У 1978 р. закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (нині – Інститут права Київського національного університету імені Тараса Шевченка). З 1978 р. по 1991 р. – лаборант, молодший науковий співробітник, голова профспілкового комітету Київської вищої партійної школи при ЦК Компартії України. З 1991 р. по 1997 р. старший консультант відділу з питань законодавства і правопорядку, завідуючий сектором, заступник завідуючого, завідуючий Юридичним відділом Секретаріату Верховної Ради України. З 1997 р. по 2002 р. – керівник Юридичного управління Секретаріату Верховної Ради України, керівник Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України. З 2002 р. – заступник Керівника Апарату Верховної Ради України – Керівник Головного юридичного управління.
У 2008 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Конституційно-правові проблеми організації публічної влади в Україні» (спеціальність 12.00.02), а в 2014 р. – дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Введення закону в дію: теоретико-правові проблеми законодавчого регулювання» (спеціальність 12.00.01). У 2020 р. обраний членом-кореспондентом Національної академії правових наук України.
Основні напрями наукових досліджень – конституційне право, муніципальне право, питання теорії законодавчого процесу, джерела права. Опублікував одноособово та у співавторстві понад 100 наукових та навчально-методичних праць, серед яких: «Роль місцевих рад у зміцненні правопорядку і боротьбі з правопорушеннями» (у співавт., 1982), «Основи муніципального права України: навчальний посібник» (у співавт., 2000), «Законодавство України про виконавче провадження. Науково-практичний коментар» (у співавт., 2001), «Джерела конституційного права України: монографія» (у співавт., 2010), «Введення в дію законів України: питання теорії та практики: монографія» (у співавт., 2011), «Наукове і правове забезпечення законодавчої техніки в Україні: стан і проблеми вдосконалення» (у співавт., 2012), «Теоретико-правові основи введення закону в дію: монографія» (2013), «Формула демократії: Народ – Конституція – Влада: монографія» (у співавт., 2016), «Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Т. 3: «Загальна теорія права» (у співавт., 2017), «Громадянське суспільство в Україні: сучасний стан, виклики, стратегія модернізації: монографія» (у співав., 2019).
Очолював групу експертів, яка здійснювала техніко-юридичне редагування тексту Конституції України 1996 року, брав участь у підготовці змін до Конституції України. Член Робочої групи Міністерства юстиції України з підготовки проекту закону про нормативно-правові акти.
Член редакційної ради журналу «Право України», редакційної колегії щорічника наукових праць «Правова держава». Член спеціалізованих вчених рад Д 26.236.03 в Інституті держави і права імені В. М. Корецького та Д 26.501.01 у Державній науковій установі «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України». Входить до складу Секції права національної безпеки та військового права відділення державно-правових наук і міжнародного права Національної академії правових наук України.
Заслужений юрист України (1998). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2012, 2016, 2020). Нагороджений орденом Данили Галицького (2006), медаллю «Десять років Незалежності України» (2001). Відзначений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2000), Грамотою Верховної Ради України (2001), Подякою Голови Верховної Ради України (2001), Почесною грамотою Верховної Ради України (2006), Ювілейною Почесною грамотою Президії НАН України (2018). Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2009), Премії НАН України імені М. П. Василенка (2017).