Члени-кореспонденти

Народився 12 жовтня 1949 р. у селі Шумили Лебединського району Сумської області. У 1968 р. закінчив Лебединське педагогічне училище ім. А. С. Макаренка, а у 1975 р. – Харківський юридичний інститут (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). З 1975 р. по 1983 р. працював слідчим в органах державної безпеки. У 1983-1986 рр. – навчався в очній аспірантурі Вищої Червонопрапорної школи КДБ СРСР. У 1986-1996 рр. – викладач, старший викладач, доцент, професор кафедри кримінального права і процесу, начальник кафедри криміналістики Вищих курсів КДБ СРСР (м. Київ) – Інституту підготовки кадрів СБУ. У 1996-1999 рр. – докторант Національної академії СБУ. У 1999-2002 рр. – професор кафедри кримінального права та кримінального процесу Національної академії СБУ. У 2003-2007 рр. – проректор з наукової роботи Університету економіки та права «КРОК». У 2008-2012 рр. – проректор з навчальної роботи Національної академії СБУ. З 2012 р. – професор кафедри кримінального процесу та криміналістики Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 1987 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Притягнення як обвинуваченого» (спеціальність 12.00.09). Вчене звання доцента присвоєно у 1992 р. У 1999 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Теоретичні та практичні проблеми реабілітації у кримінальному процесі України» (спеціальність 12.00.09). Вчене звання професора присвоєно у 2001 р. У 2017 р. обраний членом-кореспондентом Національної академії правових наук України.

Основні напрями наукових досліджень – докази і доказування у кримінальному процесі, реабілітація у кримінальному судочинстві України, належна правова процедура досудового розслідування, взаємозв’язок оперативно-розшукової і кримінально-процесуальної діяльності. Автор понад 210 наукових та навчально-методичних праць, серед яких: «Реабілітація жертв політичних репресій в Україні» (1993), «Проведення невідкладних слідчих дій органами дізнання СБУ» (1993), «Реабілітація у кримінальному процесі України» (2001), «Прийняття рішень у стані ризику про проведення оперативно-розшукових заходів підрозділами органів внутрішніх справ» (у співавт., 2009), «Непрямі докази в кримінальному процесі» (у співавт., 2012), «Реалізація конституційного принципу таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції у досудових стадіях кримінального процесу» (у співавт., 2012), «Охорона права та законних інтересів особи щодо якої здійснюється провадження із застосування примусових заходів медичного характеру, на стадії досудового розслідування» (у співавт., 2014), «Кримінально-процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар» (у співавт., 2002), «Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар» (у співавт., 2012), «Правова доктрина України: у 5 т. Т. 5: Кримінально-правові науки України: стан, проблеми та шляхи розвитку» (у співавт., 2013 (укр.), 2018 (англ.), Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Т. 19: «Кримінальний процес, судоустрій, прокуратура та адвокатура» (у співавт., 2020), «Вагомість кримінальних судових доказів – іхній «the fifth element»? (англ.мов. у співавт., 2022).

Брав участь у підготовці проєктів законів України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», «Про порядок відшкодування шкоди громадянинові, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду». З 1992 р. по 2009 р. – член робочої групи з розробки проєкту Кримінально-процесуального кодексу України. Був членом науково-консультативних рад при Верховному Суді України та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ. З 2021 року Голова Координаційного бюро з проблем кримінального процесу відділення кримінального-правових наук НАПрН України, з 2022 року член Науково-консультативної ради при Голові Верховної Ради України.

Член спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Був членом спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого.

Член редакційних колегій наукових видань «Вісник кримінального судочинства», «Вісник Національної академії СБУ України», «Вісник Академії адвокатури України».

Заслужений діяч науки і техніки України (2010). Відзначений Почесною Грамотою Верховної Ради України (2008), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2010), Грамотою Генеральної прокуратури України (2018), Відзнакою «За наукові досягнення» (2007). Почесною відзнакою «Орден Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого 2 ступеня» (2019), Почесною Грамотою Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, (2022). Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2013). «Відмінник освіти України» (2002).