Члени-кореспонденти

Народився 11 червня 1969 р. у м. Харкові. У 1993 р. закінчив Українську юридичну академію (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого) та вступив до аспірантури. У 1997– 2000 рр. працював у Конституційному Суді України науковим консультантом. З 2000 р. – директор Центру порівняльного права при Міністерстві юстиції України, з 2003 р. працює у Міжнародному Соломоновому університеті на посаді професора кафедри публічного права, з 2009 р. – професор кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія». З 13 березня 2014 р. – суддя, а з 21 лютого 2018 р. – Голова Конституційного Суду України. З 2020 р. – професор кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права Національного університету «Києво-Могилянська академія».

У 1997 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Делегування державних повноважень» (спеціальність 12.00.01), у 2008 р. – дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Загальнотеоретичні проблеми нормативності актів судової влади» (спеціальність 12.00.01). Вчене звання доцента присвоєно у 2003 р., професора – у 2009 р. Обраний членом-кореспондентом Національної академії правових наук України у 2010 р.

Основні напрями наукових досліджень – проблеми теорії держави і права, теорія прав людини, судовий прецедент як джерело права, конституціоналізм та конституційні принципи права, європейське право та європейське право прав людини. Автор понад 120 наукових та навчально-методичних праць, серед яких: «Основи конституційної юриспруденції» (2001), «Порівняльне прецедентне право з прав людини» (2002), «Інститут конституційної скарги в Україні: необхідність запровадження» (2003), «Міжнародне право: повернення до першоджерел» (2004), «Свобода вираження поглядів: практика Європейського суду з прав людини у порівняльній перспективі» (2005), «Адаптація законодавства: між РЄ і ЄС» (2006), «Люстрація і ретроактивна справедливість: європейські стандарти захисту прав людини при переході до демократичного правління» (2006), «Судовий захист прав людини: практика Європейського суду з прав людини у контексті західної правової традиції» (2006), «Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні» (2007), «Історія вчень про державу і право: підручник» (у співавт., 2008), «Європейський суд з прав людини» (2009), «Судова правотворчість Конституційного Суду України» (2010), «Правовая система Украины: история, состояние и перспективы: в 5 т. Т. 1: Методолгические и историко-теоретические проблемы формирования и развития правовой системы Украины» (у співавт., 2011 (рос.), 2013 (англ.), «Правова доктрина України: у 5 т. Т. 1: Загальнотеоретична та історична юриспруденція» (у співавт., 2013 (укр.), 2015 (англ.), «Теорія держави і права: підручник» (у співавт., 2014), «Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т . Т. 3: «Загальна теорія права» (у співавт., 2017).

Член редакційних колегій наукових видань «Європейський суд з прав людини. Судова практика», «Судова практика», «Філософія права і загальна теорія права», «Європейське право», «Міжнародне право», «Студентський юридичний журнал», «Вибори і демократія».

Залучався до участі в робочих групах з підготовки законопроєктів та щорічних Послань Президента України до Верховної Ради України. Брав участь у проведенні науково-правових експертиз понад 300 законопроектів. Був членом науково-експертної ради при Комітеті Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, суддею ЄСПЛ, експертом ООН у Місії ООН у Республіці Таджикистан, експертом світового банку, керівником відділу верховенства права Координатора проєктів ОБСЄ в Україні.

Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (2018).