Навроцький Вячеслав Олександрович
Член-кореспондент НАПрН України
Відділення кримінально-правових наук
Народився 20 січня 1956 р. в м. Любешів Волинської обл. Закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка (нині – Львівський національний університет імені Івана Франка) у 1978 р. У цьому ж році вступив до аспірантури Харківського юридичного інституту (нині Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). Після закінчення аспірантури з 1982 по 1985 р. працював асистентом кафедри кримінального права і процесу Львівського державного університету імені Івана Франка. З 1985 по 1989 рр. – старший викладач Львівської спеціальної середньої школи міліції МВС СРСР. У 1986 р. обраний депутатом Шевченківської районної ради м. Львова. З 1989 по 2002 рр. працював у Львівському державному університеті імені Івана Франка доцентом кафедри кримінального права і процесу, заступником декана юридичного факультету, директором Правничого коледжу, науковим співробітником. З 2002 – доцент, професор кафедри кримінального права та кримінології, декан юридичного факультету (2012-2014) Львівського державного університету внутрішніх справ. Від 2016 р. – професор кафедри теорії права та прав людини Українського католицького університету.
У 1982 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Уголовная ответственность за загрязнение водоемов» (спеціальність 12.00.08). Вчене звання доцента по кафедрі кримінального права і процесу присвоєне у 1991 р. У 2000 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації» (спеціальність 12.00.08). Науковий ступінь доктора юридичних наук присуджено в 2001 р. Вчене звання професора кафедри кримінального права і кримінології присвоєно в 2002 р. Обраний членом-кореспондентом Національної академії правових наук України у 2010 р.
Основні напрями наукової діяльності – проблеми кримінального права України, відповідальність за окремі види злочинів, забезпечення якості кримінального закону, проблеми кримінально-правової кваліфікації, кримінально-правовий захист прав людини. Опублікував понад 300 наукових та навчально-методичних праць, серед яких: «Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації» (1999), «Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні» (у співавт., 2000), «Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз Кримінального кодексу України 1960 р. та 2001 р.» (2001), «Основи кримінально-правової кваліфікації» (2006, 2009), «Правова доктрина України: у 5 т. Т. 5: Кримінально-правові науки в Україні: стан, проблеми та шляхи розвитку» (у співавт., 2013 (укр.), 2018 (англ.), «Сучасна кримінально-правова система в Україні: реалії та перспективи» (у співавт., 2015), «З професорської шухляди» (2016), «Корупційні схеми: їх кримінально-правова кваліфікація та досудове розслідування» (у співав., 2019), «Наскрізні кримінально-правові поняття» (2023).
Член Комісії з питань правової реформи – у складі робочої групи з питань розвитку кримінального права приймає участь у підготовці проекту нового Кримінального кодексу України. Був членом робочої групи Кабінету Міністрів України та відомчих комісій з підготовки Концепції боротьби з корупцією в Україні, змін до законодавства, спрямованих на гуманізацію кримінальної відповідальності, з розробки законодавства про відповідальність за кримінальні проступки, розробки Кримінального процесуального кодексу України. Ініціатор створення та керівник ГО «Львівський форум кримінальної юстиції», у рамках якого очолює розробку наукових проектів «Концепція реформування законодавства про публічні правопорушення в Україні» та «Концепція створення мирових суддів в Україні».
Член Науково-консультативної ради при Верховному Суді та Науково-консультативної ради при Голові Верховної Ради України, а також спеціалізованої вченої ради Д 20.051.14 у Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника.
Член редакційних колегій та наукових рад видань «Наука і правоохорона», «Przegląd Więziennictwa Polskiego», «Соціально-правові студії».