Члени-кореспонденти

Народився 18 жовтня 1941 р. в с. Вікторівка Маньківського р-ну Черкаської обл. Трудову діяльність розпочав у 1958 р. робітником геофізичної експедиції, а потім гірничим майстром вугільних шахт Донбасу. У 1962 р. закінчив Кадіївський гірничий технікум. З 1963 р. по 1966 р. проходив військову службу на космодромі Байконур. З 1967 р. по 1973 р. працював інженером у системі комбінату «Луганськшахтобуд». З 1973 р. після закінчення Харківського юридичного інституту (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого) обирався народним суддею Кадіївського міського суду, суддею, заступником Голови Луганського обласного суду. У 1980 р. обраний суддею Верховного Суду України. У 1983 р. обраний секретарем Пленуму Верховного Суду України. З 1985 р. був членом Науково-консультативної ради при Верховному Суді України, а з 1994 р. по 2006 р. – її головою. У 1993 р. обраний заступником Голови Верховного Суду України і Головою судової палати з кримінальних справ Верховного Суду України. Поряд із цим у 1996 р. Указом Президента України призначений представником України в Комісії Організації Об’єднаних Націй з питань запобігання злочинності та кримінального судочинства. У 2004 р. Указом Президента України знову призначений на цю посаду. 11 листопада 2002 р. був обраний Головою Верховного Суду України. З 2002 р. ввійшов до складу Вищої ради юстиції, а з 22 лютого 2005 р. – до складу Ради національної безпеки та оборони України. З 2006 р. – суддя у відставці. З 2009 р. – декан юридичного факультету Київського національного університету культури і мистецтв. Нині – начальник відділу Національної школи суддів України.

У 1999 р. захистив кандидатську дисертацію на тему: «Реалізація основних конституційних засад судочинства в кримінальному законодавстві України» (спеціальність 12.00.09). Вчене звання доцента присвоєно в 2001 р. У 2005 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія і практика» (спеціальність 12.00.09). Вчене звання професора присвоєно у 2004 р. Обраний членом-кореспондентом Академії правових наук України (нині – Національна академія правових наук України) у 2004 р.

Основні напрями наукової діяльності – кримінально-процесуальне право. Поряд із судовою, дипломатичною, державною та законотворчою діяльністю протягом багатьох років веде плідну наукову діяльність. Є автором понад 350 наукових і навчально-методичних праць, серед яких: «Про покарання за новим Кримінальним кодексом України» (2003), «Коментар до Закону «Про судоустрій України» (у співавт., 2003), «Кримінальний процес України. Стан і перспективи» (2004), «Перебудова кримінального процесу України в контексті Європейських стандартів: монографія» (2005), «Кримінально-процесуальне право: підручник» (2006), «Кримінальний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар» (у співавт., 2012), «Захист прав дітей у цивільному судочинстві. Судові рішення: практичний посібник» (2012), «Вибрані праці» (2016).

Брав участь у робочих групах з розробки законопроектів, зокрема, з 1994 р. очолював робочу групу Кабінету Міністрів України з питань підготовки проекту Кримінально-процесуального кодексу України. З січня 2003 р. – заступник Голови робочої комісії у Верховній Раді України. Член комісій з доопрацювання та узгодження проектів Кримінального, Кримінально-процесуального та Кримінально-виконавчого кодексів України, член Національної Конституційної ради України з підготовки проектів законів «Про прокуратуру» та «Про статус слідчого», перебував у складі комісії з опрацювання питань щодо скасування смертної кари в Україні, а також комісії з питань реформування правоохоронних органів України. Протягом 1994–2002 рр. був членом комісії з питань помилування при Президентові України. Безпосередньо підготував ряд проектів законодавчих актів, у тому числі законопроект «Про статус суддів», член робочої групи з питань судової реформи.

Як представник України в Комісії Організації Об’єднаних Націй зробив ряд доповідей у ході підготовки статуту Міжнародного кримінального суду як глава делегації України у Підготовчому та Спеціальному комітетах ООН. Як заступник глави делегації України брав участь у Римській дипломатичній конференції (1998), на якій було прийнято статут Міжнародного кримінального суду. У штаб-квартирі ООН у Відні як глава делегації України зробив ряд доповідей з питань тероризму, торгівлі зброєю, дітьми та наркотиками.

Член редакційних колегій наукових видань «Слово Національної школи суддів України», «Часопис цивільного і кримінального судочинства», «Вісник Національної академії прокуратури України», «Юридична Україна», «Судова практика», «Судова апеляція».

Заслужений юрист України (1992). Повний кавалер ордену «За заслуги» (1998, 2000, 2004). Нагороджений орденом «Святий князь Володимир» ІІІ ступеня (1999), орденом «За трудові досягнення» ІІІ ступеня (2001), орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2006), Срібною медаллю «Незалежність України» (2002). Відзначений Почесною грамотою Верховної Ради України (2002), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2006, 2011), Почесною грамотою Національної школи суддів України (2012), почесною відзнакою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (2012). Має більше 50 нагород відомчих, релігійних та громадських організацій, у тому числі й міжнародних.