Члени-кореспонденти

Народився 6 квітня 1957 року в місті Севастополі. В 1977-1981 роках навчався в Харківському юридичному інституті (Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого), де отримав вищу юридичну освіту. З 1984 року після закінчення аспірантури почав трудову діяльність в Харківському юридичному інституті, обіймаючи посади асистента, доцента, професора кафедри міжнародного права та державного права іноземних держав. У 2007-2015 роках очолював кафедру міжнародного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. З 2015 року професор кафедри міжнародного права Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 1984 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Механізм переговорів про роззброєння (міжнародно-правові аспекти)» (спеціальність 12.00.11), у 1997 р. – дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Вплив міжнародного права на політичні режими держав» (спеціальність 12.00.11). Вчений ступінь доктора юридичних наук присуджено у 1998 р., вчене звання професора присвоєно в 2001 р. Обраний членом-кореспондентом Академії правових наук України (нині – Національна академія правових наук України) у 2002 р.

Основні напрями наукових досліджень – теорія і практика міжнародного публічного права, міжнародно-правові дослідження несилової демократичної інтервенції, питання співвідношення міжнародного і національного права, міжнародного захисту прав людини, права міжнародної безпеки, міжнародного кримінального права та історія міжнародних відносин. Опублікував понад 180 наукових та навчально-методичних праць, серед яких: «Политические режимы государств в международном праве (влияние международного права на политические режимы государств)» (1997), «Гендерна експертиза українського законодавства (концептуальні засади)» (у співавт., 2001), «Міжнародний захист прав людини та права біженців: навчальний посібник» (2002), «Європейська конвенція з прав людини: основні положення, практика застосування, український контекст» (у співавт., 2004), «Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»: Науково-практичний коментар» (2005), «Міжнародне право: навчальний посібник» (2005), «Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. Т. 2: Конституційні засади правової системи України і проблеми її вдосконалення; Т. 5: Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні» (у співавт., 2008 (укр.), 2013 (англ.), «Проблемні питання нотаріальної практики» (у співавт., 2008), «Корупційні ризики в кримінальному процесі та судовій системі» (у співавт., 2009), «Правова доктрина України: у 5 т. Т. 2: Публічно-правова доктрина України» (у співавт., 2013 (укр.), 2016 (англ.), «Проблеми застосування міжнародних стандартів у правовій системі України» (2013), «Українська Революція гідності, агресія РФ і міжнародне право» (2014), «Сучасна кримінально-правова система в Україні: реалії та перспективи» (2015), «Міжнародне право в світі динамічних змін: контури майбутнього міжнародного правопорядку: монографія» (у співавт., 2021). За науковою редакцією М. В. Буроменського та у співавторстві у 1997 році видано перший в Україні підручник «Права людини» та низку інших підручників та навчальних посібників з міжнародного захисту прав людини, міжнародного захисту прав біженців.

Неодноразово залучався в якості експерта міжнародними міжурядовими організаціями (ООН, Всесвітня Організація охорони здоров’я, Управління Верховного Комісара ООН з прав людини, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, Світовий банк, Рада Європи, Європейський Союз). Як міжнародний експерт у 2002 році перебував в Місії ООН у Грузії (UNOMIG). За його участі проводилася перша спільна (Україна – Рада Європи) експертиза українського законодавства у зв’язку зі вступом до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1997), в 2001 році очолював з української сторони робочу групу з підготовки Другої доповіді про відповідність законодавства України Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Входив до робочої групи з внесення змін до Конституції України, з підготовки проектів «Кодексу поведінки державного службовця», «Концепції державної політики захисту прав людини». За його участю розроблялися законопроекти «Про громадські організації», «Про політичні партії» та ін.

З липня 2009 р. по квітень 2013 р був ad hoc суддею Європейського суду з прав людини, в тому числі у 2009-2010 роках за відсутності постійного судді від України виконував такі функції постійно. В 2006-2012 роках член постійної делегації України в Групі держав Ради Європи проти корупції (GRECO), а з 2016 по 2021 рік – Голова постійної делегації України в цій міжнародній організації. Член Спеціальної ad hoc групи з питань навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства на переговорах України та Російської Федерації (2007-2012).

З 2019 року співголова, заступник Голови Комісії з питань правової реформи при Президентові України. В різні роки входив до Конституційної комісії при Президентові України, Конституційної асамблеї, був членом Національної Ради з питань антикорупційної політики при Президентові України. В 2017-2019 роках аудитор НАБУ, призначений Кабінетом Міністрів України.

Член редакційних колегій наукових видань «Велика українська юридична енциклопедія», «Український часопис міжнародного права», Наукові записки Національного університету України «Києво-Могилянська академія» Юридичні науки.

Заступник голови спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Член спеціалізованої вченої ради Д 26.062.21 в Національному авіаційному університеті.

Заслужений діяч науки і техніки України (2021). Лауреат IV та VI Всеукраїнських конкурсів на краще юридичне видання (2001, 2006). Має відомчі відзнаки.