Дійсні члени (академіки)

Народився 14 жовтня 1939 р. у м. Ірміно Луганської обл. У 1963 р. закінчив Харківський юридичний інститут (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). У 1963–1968 рр. працював слідчим в органах прокуратури в Луганській та Дніпропетровській областях. З 1968 по 1996 рр. – аспірант, старший викладач, доцент, старший науковий співробітник, професор кафедри кримінального права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, у 1973–1983 рр. – заступник декана, декан денного факультету, у 1987–1996 рр. – декан заочного факультету, у 1996 р. – проректор з навчальної роботи цього вузу. З 1996 по 2004 рр. – суддя Конституційного Суду України, у 2005–2008 рр. – керівник Київської наукової лабораторії дослідження проблем злочинності проти прав і свобод людини і громадянина Інституту вивчення проблем злочинності Академії правових наук України (нині – Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України), з 2009 р. – віце-президент – керівник Київського регіонального центру, а з березня 2018 р. – радник президії Національної академії правових наук України.

У 1972 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Відповідальність за розкрадання вогнепальної зброї, бойових припасів і вибухових речовин» (спеціальність 12.00.08), у 1987 р. – дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Проблеми кримінально-правової охорони суспільної безпеки (поняття і система злочинів, вдосконалення законодавства)» (спеціальність 12.00.08). Науковий ступінь доктора юридичних наук присуджено у 1988 р. Вчене звання професора присвоєно у 1990 р. Обраний у 1993 р. членом-кореспондентом, а у 2004 р. – дійсним членом (академіком) Академії правових наук України (нині – Національна академія правових наук України).

Основні напрями наукової діяльності – права і свободи людини і громадянина та їх забезпечення, конституційне правосуддя, підстави кримінальної відповідальності, вчення про злочин і його стадії, злочини проти безпеки людини та загальної безпеки. Опублікував понад 300 наукових та навчально-методичних праць, серед яких: «Уголовно-правовая охрана общественной безопасности» (1981), «Відповідальність за незакінчений злочин» (1996), «Стадії вчинення злочину» (1996), «Злочини проти суспільної (загальної) безпеки» (1996), «Безпека людини як загальний принцип сучасного права» (1998), «Концепція і практика офіційного тлумачення Конституції та законів України» (1999), «Право людини на безпеку» (2000), «Безпека як фундаментальна категорія в методології правознавства» (2000), «Підстава кримінальної відповідальності за новим Кримінальним кодексом України» (2002), «Соціальна держава і проблеми забезпечення соціальної безпеки» (2002), «Теоретичні засади Конституції України та їх методологічне значення для правових досліджень» (2003), «Юридична енциклопедія» (у співавт., 1998 – 2004), «Конституція України: Науково-практичний коментар» (у співавт., 2003, 2011), «Великий енциклопедичний юридичний словник» (у співавт., 2007), «Конституційний Суд України» (2007), «Злочин, його види та стадії» (2007), «Відповідальність за злочини проти громадської безпеки» (2007), «Кримінальна відповідальність за порушення виборчих і референтних прав» (2008), «Кримінальне право України: Загальна частина» (у співавт., 1997, 2001, 2003, 2004, 2007, 2010), «Кримінальне право України: Особлива частина» (у співавт., 2001, 2003, 2004, 2007, 2010), «Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар» (у співавт., 2001, 2005, 2008, 2009), «Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар» (у співавт., 2003, 2004, 2006, 2008, 2013), «Організація судових та правоохоронних органів: підручник для студентів» (у співавт, 2007, 2008, 2009, 2010, 2011), «Організація судової влади в Україні» (у співавт., 2007, 2009), «Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. Т. 2: Конституційні засади правової системи України і проблеми її вдосконалення; Т. 5: Кримінально-правові науки. Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні» (у співавт., 2008 (укр.), 2011 (рос.), 2013 (англ.), «Проблеми утвердження і забезпечення прав і свобод людини» (2009), «Правова демократична держава в політичній системі: стан, тенденції та перспективи розвитку (у співавт., 2010), «Науково-практичний коментар Закону України «Про Службу безпеки України» (у співавт, 2012), «Науково-практичний коментар Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» (у співавт., 2012), «Правова доктрина України: у 5 т. Т. 5: Кримінально-правові науки в Україні: стан, проблеми та шляхи розвитку» (у співавт., 2013 (укр.), 2018 (англ.), «Кримінальне право України і Міжнародне право» (2014), «Безпека людини: поняття, правове забезпечення, значення та види» (2016), «Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Т. 17: «Кримінальне право» (у співавт., 2017), Т. 18: «Кримінологія. Кримінально-виконавче право» (у співавт., 2019), «Єдиний медичний простір України: правовий вимір: монографія (у співавт., 2022).

Член наукової ради наукового юридичного журналу «Вісник Національної академії правових наук України», редакційних колегій видань «Велика українська юридична енциклопедія», «Вісник Конституційного Суду України».

Позаштатний консультант Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України. Член Науково-консультативної ради Конституційного Суду України, координаційного бюро з інформаційного права Державної наукової установи «Інституту інформації, безпеки і права НАПрН України, Асоціації суддів України, Асоціації суддів Конституційного Суду України та Всеукраїнської асоціації кримінального права. Входив до складу робочих груп Кабінету Міністрів України з розробки проектів чинних Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України. Був членом науково-консультативних рад при Верховному Суді України та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Заслужений працівник освіти України (1991), Заслужений юрист України (2003). Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів (2000, 2013). Відзначений Грамотами Верховної Ради України (2003, 2004), Почесною грамотою Кабінету Міністрів (2006), Почесною грамотою Конституційного Суду України (2018). Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки (2006), Премії імені Ярослава Мудрого (2002, 2009). Нагороджений ювілейною медаллю «15 років Служби Безпеки України» (2007). Нагороджений Відзнакою Голови Конституційного Суду України (2014); Нагрудним знаком «Правосуддя і справедливості» Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (2014); Почесною відзнакою «За вірність закону» Голови Верховного Суду України (2012); Подякою, Почесною грамотою та нагрудним знаком «Знак пошани» Київського міського голови (2004); Почесними знаками (орденами) ІІ, І ступенів Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (2019, 2014); Нагороджений Почесною відзнакою спілки юристів України (1999). Почесний працівник Прокуратури України, старший радник юстиції.