Дійсні члени (академіки)

Народився 30 грудня 1953 р. у м. Львові. У 1980 р. закінчив з відзнакою юридичний факультет Львівського державного університету ім. І. Я. Франка (нині – Львівський національний університет імені Івана Франка). З 1980 р. по 1983 р. працював відповідальним секретарем у Львівському міськвиконкомі. З 1983 р. по 1986 р. – аспірант юридичного факультету Львівського державного університету ім. І. Я. Франка. З 1986 р. по 1990 р. працював асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри кримінального права і процесу юридичного факультету цього ВНЗ. У 1990-1993 рр. – докторант юридичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка). З 2000 р. по 2001 р. та з 2003 р. по 2004 р. – радник Прем’єр-міністра України на громадських засадах, з 2002 р. по 2004 р. – радник Міністра транспорту і зв’язку України, з 2016 р. по 2019 р. – радник Першого віце-прем’єр-міністра України, з 2019 р. по 2020 р. позаштатний радник Першого заступника Голови Верховної Ради України, з жовтня 2021 р. позаштатний радник Голови Верховної Ради України. З 2001 р. по 2005 р. – директор Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України (нині – Національна академія правових наук України). З 2015 р. по 2017 р. ректор Вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України. З 1995 р. і по теперішній час – головний редактор юридичного журналу «Право України». З серпня 2024 р. – керівник Наукового центру Української державності імені професора Володимира Кульчицького Національної академії правових наук України.

У 1987 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Заснування і розвиток радянської адвокатури (історико-правовий аспект)» (спеціальність 12.00.01), у 1995 р. – дисертацію на здобуття ступеня доктора юридичних наук на тему: «Адвокатура в юридичному механізмі захисту прав громадян (історико-правове дослідження)» (спеціальність 12.00.01). Науковий ступінь доктора юридичних наук присуджено у 1995 р. Вчене звання професора присвоєно у 1997 р. У 2000 р. обраний членом-кореспондентом, а у 2009 р. – дійсним членом (академіком) Академії правових наук України (нині – Національна академія правових наук України).

Основні напрями наукової діяльності – українська державність, організація публічної влади, історія держави і права України, судовий прецедент, організація інституту адвокатури, право інтелектуальної власності, правова доктрина. Опублікував понад 250 наукових та навчально-методичних праць, серед яких: «Адвокатура: історія і сучасність» (у співавт., 1997), «Історія держави і права України: у 2 т.» (у співавт., 2000), «Інтелектуальна власність в Україні: у 4 т.» (у співавт., 2002), «Право інтелектуальної власності» (у співавт., 2002), «Міжнародний комерційний арбітраж в Україні: теорія і законодавство» (у співавт., 2007), «Право інтелектуальної власності: Академічний курс» (у співавт., 2007), «Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката» (у співавт., 2009), «Влада в Україні: шляхи до ефективності» (у співавт., 2010), «Великий енциклопедичний юридичний словник» (у співавт., 2012), «Правова доктрина України: у 5 т. Т. 1: Загальнотеоретична та історична юриспруденція» (у співавт., 2013 (укр.), 2015 (англ.), «Класифікаційний (адвокатський) іспит у 17 книгах» (у співавт., 2017), «Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Т.3: «Загальна теорія права» (у співавт., 2017), «Українська державність: історико-правничі нариси» (у співавт., 2021).

Член Науково-консультативних рад Конституційного Суду України, при Верховному Суді та при Голові Верховної Ради України.

Заслужений юрист України (1997). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2002, 2007, 2017), нагороджений медаллю «За заслуги у розвитку адвокатури» (2012). Відзначений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2003), Почесною грамотою Верховної Ради України (2004), Подякою від Генерального прокурора України (2012), Почесною відзнакою Конституційного Суду України (2012), Почесною відзнакою «Знак Пошани» Вищого господарського суду України (2012), Почесною відзнакою Одеської національної юридичної академії ІІ ступеня (2012), Почесною грамотою Секретаріату Національної спілки журналістів України (2012), Грамотою Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (2012), нагрудним знаком «Почесна відзнака Української секції Міжнародної поліцейської асоціації» (2015), відзнакою Національної асоціації адвокатів України – орден «Видатний адвокат України» (2015), орденом святого рівноапостольного князя Володимира II ступеня за заслуги перед Помісною Українською Православною Церквою та побожним народом (2021). Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого. Почесний професор Запорізького національного університету.