Стефанчук Руслан Олексійович
Дійсний член (академік) НАПрН України
Відділення цивільно-правових наук
Народився 29 жовтня 1975 р. у м. Тернополі. У 1997 р. закінчив Хмельницький інститут регіонального управління та права (нині – Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова). У 1999 р. закінчив Технологічний університет Поділля (нині – Хмельницький національний університет). Після закінчення Хмельницького університету управління та права працював асистентом кафедри цивільно-правових дисциплін цього ж закладу, а потім вступив до аспірантури Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Після закінчення аспірантури з 2000 р. працював у Хмельницькому університеті управління та права на посадах старшого викладача, завідувача кафедри, доцента, професора кафедри цивільно-правових дисциплін, а з 2005 до 2011 рр. – проректор з наукової роботи цього ж університету. З 2011 до 2013 рр. – завідувач відділом проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України. З 2013 до 2014 рр. завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін, а у 2014 – 2016 рр. – проректор з наукової роботи Національної академії прокуратури України. З 2016 до 2019 рр. – проректор з наукової роботи вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України, з травня по серпень 2019 р. – Радник Президента України – Представник Президента України у Верховній Раді України, з серпня 2019 р. – Перший заступник Голови Верховної Ради України, а з 8 жовтня 2021 р. – Голова Верховної Ради України.
У 2000 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Цивільно-правовий захист честі, гідності та репутації» (спеціальність 12.00.03), у 2008 р. – дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві» (спеціальність 12.00.03). Науковий ступінь доктора юридичних наук присуджено у 2008 р. Вчене звання доцента присвоєно у 2003 р., професора – у 2008 р. Обраний членом-кореспондентом Академії правових наук України (нині – Національна академія правових наук України) у 2009 р., дійсним членом (академіком) – у 2020 р.
Основні напрями наукової діяльності – проблеми загальної теорії приватного права, особисті немайнові права фізичних осіб, договірні та деліктні зобов’язання, право інтелектуальної власності, європейське цивільне право, діяльність Європейського суду з прав людини, медичне право, юридична освіта та наука. Опублікував понад 500 наукових і навчально-методичних праць, серед яких: «Захист честі, гідності та ділової репутації в цивільному праві: монографія» (2001), «Правознавство: навчальний посібник» (2002, 2008), «Цивільне право України: навчальний посібник» (2004, 2009), «Загальнотеоретичні проблеми поняття та системи особистих немайнових прав фізичних осіб у цивільному праві України: монографія» (2006), «Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві (поняття, зміст, система, особливості здійснення та захисту): монографія» (2007, 2008), «Юридичне Поділля. Інформаційно-довідкове видання» (2007), «Кодифікація цивільного законодавства на українських землях: у 2 т.» (у співавт., 2009), «Актуальні проблеми цивільного права: особисті немайнові права» (у співавт., 2010), «Право світової організації торгівлі: Основні установчі акти. Англо-російсько-український глосарій» (у співавт., 2011), «Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар» (у співавт., 2011), «Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах» (у співавт., 2011), «Правове письмо: навчально-методичні матеріали» (2011), «Регистрация субъектов предпринимательской деятельности: Россия и СНГ» (у співавт., 2012), «Проблеми законодавчого забезпечення пріоритетних сфер суспільних відносин» (у співавт., 2012), «Цивільне законодавство України в контексті розвитку європейського приватного права: монографія», «Науково-практичний класифікатор цивільного законодавства: науково-практичний посібник» (у співавт., 2013), «Правова доктрина України: у 5 т. Т. 3: Доктрина приватного права України» (у співавт., 2013 (укр.), 2017 (англ.), «Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді: підручник» (у співавт., 2014), «Класифікаційний адвокатський іспит: навчальний посібник» (у співавт., 2017), «Правова наука України: сучасний стан, виклики та перспективи розвитку: монографія» (у співавт., 2021), «Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Т. 12: «Сімейне право» (у співавт., 2021), Т. 9: «Цивільне право» (у співавт., 2023), «Правнича наука та законодавство України: європейський вектор розвитку в умовах воєнного стану: монографія» (у співавт., 2023).
Входить до складу Національної ради реформ, Національної ради з питань антикорупційної політики. У Верховній Раді України очолює робочі групи: з розробки законопроектів у сфері народовладдя; з розробки законопроекту про парламентську опозицію; з рекодифікації цивільного законодавства. Автор низки законопроектів.
Голова редакційної ради журналу «Право України», член редакційних колегій наукових видань «Медичне право», «Юридична освіта в Україні», «Юридична наука», «Юридична наука і практика», «Приватне право», «Вісник прокуратури», «Правова держава», «Вісник Укрдержреєстру», «Вісник Національної академії прокуратури України», «Часопис цивільного і кримінального судочинства» тощо.
Володіє українською, англійською, російською, польською, німецькою мовами та латиною.
Заслужений діяч науки і техніки України (2017). Відзначений Грамотою Міністерства освіти і науки України (2007), Подякою Міністерства юстиції України (2008), Подякою Генерального прокурора України (2014), Почесною грамотою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (2016), почесною відзнакою Національної асоціації адвокатів України (2016), грамотами Хмельницької обласної державної адміністрації (2001, 2007). Лауреат премії Кабінету Міністрів України «За особливі досягнення молоді у розбудові України» (2010).