Пилипчук Володимир Григорович

Директор Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права НАПрН України», дійсний член (академік) НАПрН України

Відділення державно-правових наук і міжнародного права

Народився 12 липня 1960 року в Житомирській області. У 1981 р. закінчив (з золотою медаллю) Харківське гвардійське вище танкове командне училище імені Верховної Ради УРСР, де одержав вищу військово-спеціальну та вищу технічну освіту. У 1996 – 2000 рр. навчався (заочно) в аспірантурі Національної академії Служби безпеки України, де у 2001 р. отримав освітньо-науковий рівень вищої освіти в галузі права. У 1977 – 2004 рр. проходив військову службу в Збройних силах та органах безпеки. З 2004 р. був радником Голови Служби безпеки України, керівником Наукового координаційного центру «Інститут оперативної діяльності та державної безпеки», директором Інституту дослідження проблем державної безпеки, заступником голови Міжвідомчої науково-координаційної ради СБ України і НАН України. З 2010 р. по березень 2021 р. був директором Науково-дослідного центру правової інформатики та Науково-дослідного інституту інформатики і права НАПрН України. З липня 2021 р. – директор Державної наукової установи «Інститут інформації, безпеки і права Національної академії правових наук України.

Вчений в галузі права, історії та філософії, експерт з питань національної та міжнародної безпеки. У 2007 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему «Теоретичні та організаційно-правові основи становлення і розвитку СНБ – СБ України». Вчене звання професора кафедри теорії та історії держави і права присвоєно у 2009 р. Обраний членом-кореспондентом НАПрН України у 2009 р., дійсним членом (академіком) Національної академії правових наук України у 2020 р.

Напрями наукової діяльності – теорія та історія держави і права, філософія права, інформаційне право, право національної безпеки, військове право, історія спецслужб і правоохоронних органів, демократичний контроль над сектором безпеки і оборони. Фундатор наукових шкіл «Інформаційна безпека», «Право національної безпеки; військове право», забезпечував становлення і розвиток наукових шкіл «Інформаційне право», «Правова інформатика та соціально-правове моделювання».

Опублікував понад 200 наукових праць, серед яких: «Державно-правові засади створення Служби безпеки України (1990-1992 рр.)» (2004), «Правові та науково-організаційні засади розробки концепції забезпечення державної безпеки України» (2004), «Міжнародні організації та союзи (організаційні форми, принципи, функції)» (у співавт., 2005), «Становлення і розвиток СНБ – СБ України: теоретичні та організаційно-правові основи (1991-2004)» (2006), «Організаційно-правові аспекти таємності та відкритості у формуванні механізмів демократичного контролю сектору розвідки» (2006), «Актуальні проблеми теорії держави і права» (2007), «Правові основи діяльності державних органів та військових формувань у сфері національної безпеки України» (2008), «Формування теоретико-правових основ забезпечення державної безпеки України (кінець XX – початок XXI століття)» (2008), «Проблеми систематизації та комплексного розвитку антитерористичного законодавства України» (у співавт., 2008), «Правові основи демократичного контролю органів судової влади за діяльністю спецслужб: досвід країн-членів ЄС і НАТО» (2008), «Система і компетенція державних органів зі спеціальним статусом у сфері національної безпеки України» (у співавт., 2009), «Пріоритети розвитку правової науки в галузі національної безпеки» (2009), «Етапи становлення суверенної Української держави: історико-правові та політичні аспекти» (2010), «Пріоритети розвитку права і правової науки в інформаційній сфері» (2010), «Інформаційне насилля та безпека: світоглядно-правові аспекти» (у співавт., 2011), «Проблеми становлення і розвитку інформаційного законодавства в контексті євроінтеграції України» (у співавт., 2011), «Системні проблеми конституційної реформи в Україні» (2011), «Суспільно–правові проблеми кадрового забезпечення державних органів та політичних організацій» (2012), «Недержавна система безпеки (проблеми становлення і розвитку)» (у співавт., 2013), «Інформаційне суспільство: філософсько-правовий вимір» (у співавт., 2013), «Правова доктрина України: у 5 т. Т. 1: Загальнотеоритична та історична юриспруденція» (у співавт., 2013 (укр.), 2015 (анг.)), «Проблема та періодизація досліджень новітньої історії держави і права України» (2014), «Сектор безпеки в контексті створення й захисту суверенної Української держави: історичні та політико-правові аспекти» (2015), «Феномен інформації: історико-правові та філософські аспекти» (у співавт., 2015), «Знання і суспільство знань як основа розвитку Українського суспільства і держави: теоретико-правові та філософські аспекти» (у співавт., 2016), «Становлення і розвиток правових основ та системи захисту персональних даних в Україні» (у співавт., 2017), «Реформування і розвиток Служби безпеки в контексті євроінтеграції України» (у співавт., 2017), «Становлення і розвиток системи стратегічних комунікацій сектору безпеки і оборони України» (у співавт., 2018), «Національна безпека в умовах інформаційних та гібридних війн» (у співавт., 2019), «Сучасна модель військової юстиції в контексті євроатлантичної інтеграції України» (2019), «Захист прав, приватності та безпеки людини в інформаційну епоху» (у співавт., 2020), «Демократичний цивільний контроль над сектором безпеки і оборони: теорія і практика» (у співавт., 2020), «Безпека персональних даних: правові стандарти Європейського Союзу та сучасні прикладні проблеми» (у співавт., 2021), «Теоретичні основи та пріоритети розвитку права національної безпеки» (у співавт., 2021), «Правова наука України: сучасний стан, виклики та перспективи розвитку» (у співавт., 2021), «Проблеми правового регулювання штучного інтелекту в контексті розвитку законодавства Європейського Союзу» (у співавт., 2022), «Проблеми правосуддя у військовій сфері в контексті захисту прав військовослужбовців та деяких інших категорій осіб» (2022), «Теоретико-правові засади становлення і розвитку національної системи кібербезпеки України» (у співавт., 2023), «Інформаційна безпека України. Т. 1: Захист персональних даних у євроінтеграційному правопорядку України» (у співавт., 2023), «Правнича наука та законодавство України: європейський вектор розвитку в умовах воєнного стану» (у співавт., 2023).

Брав участь у розробці чи опрацюванні низки проектів законів та інших нормативно-правових актів, зокрема, законів України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про вищу освіту», «Про основи національної безпеки України», «Про Службу безпеки України», «Про контррозвідувальну діяльність», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про боротьбу з тероризмом», «Про засади інформаційної безпеки України», «Стратегії національної безпеки України», «Концепції реформування Служби безпеки України», «Концепції кодифікації інформаційного законодавства» тощо.

Керівник Секції права національної безпеки та військового права НАПрН України, голова Координаційного бюро з інформаційного права та інформаційної безпеки НАПрН України, позаштатний консультант Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України. Був позаштатним консультантом Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки, заступником голови Експертної ради в галузі національної безпеки ВАК України, експертом Експертної ради в галузі юридичних наук МОН України, членом науково-методичної ради при Генеральній прокуратурі України.

Голова наукової ради наукового журналу «Інформація і право», член наукової ради наукового журналу «Вісник Національної академії правових наук України», редакційної колегії видання «Велика українська юридична енциклопедія» та інших українських та іноземних видань. Був головним редактором наукових журналів «Державна безпека України» та «Правова інформатика».

Заслужений діяч науки і техніки України (2007). Лауреат премії імені Ярослава Мудрого за видатні досягнення в науково-дослідницькій діяльності з правознавства (2013). Відзначений Почесною грамотою Верховної Ради України (2018), Подякою Служби безпеки України із врученням нагрудного знаку (2018), нагороджений 18 відзнаками і медалями Збройних Сил та правоохоронних органів, 7 відзнаками вищих навчальних закладів України, відзнакою президії НАН України «За професійні здобутки».

Поділитися: