Гавриш Степан Богданович
Дійсний член (академік) НАПрН України
Відділення кримінально-правових наук
Народився 2 січня 1952 р. у с. Олешів Тлумацького району Івано-Франківської обл. У 1976 р. закінчив Харківський юридичний інститут (нині – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого). З 1976 р. по 1998 р. працював асистентом, старшим викладачем, доцентом, професором кафедри кримінального права, заступником декана слідчо-криміналістичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. У 1998–2006 рр. – народний депутат України III, IV скликань. У 2000 – 2002 рр. – заступник Голови Верховної Ради України. З 2007 р. – радник Президента України з правової політики. З 2008 р. до листопада 2011 р. – перший заступник секретаря РНБО України. З 2014 р. – директор Інституту політичної кризи.
У 1980 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Кримінальна відповідальність за незаконну порубку лісу» (спеціальність 12.00.08), а у 1994 р. – дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Основні питання відповідальності за злочини проти природного середовища (проблеми теорії і розвитку кримінального законодавства України)» (спеціальність 12.00.08). Науковий ступінь доктора юридичних наук присуджено у 1994 р. Вчене звання професора присвоєно у 1996 р. Обраний дійсним членом (академіком) Академії правових наук України (нині – Національна академія правових наук України) у 2004 р.
Основні напрями наукової діяльності – кримінальне право та кримінологія, проблеми кримінально-правової охорони довкілля в Україні, наукові дослідження в сфері конституційного права та національної безпеки України. Опублікував понад 170 наукових і навчально-методичних праць, серед яких: «Уголовно-правовая охрана природной среды Украины. Проблемы теории и развитие законодательства» (1994), «Экологические преступления: квалификация и методика расследования: учебно-практическое пособие» (у співавт., 1994), «Кримінальне право України: Особлива частина: підручник» (у співавт., 2001, 2007), «Кримінальне право України: Загальна частина: підручник» (у співавт., 2002), «Кримінально-правова охорона довкілля» (2002), «Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар: Загальна частина» (у співавт., 2006), «Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар: Особлива частина» (у співавт., 2006), «Закони. Проекти авторських законів і постанов Верховної Ради третього скликання» (2010), «Закони. Проекти авторських законів і постанов Верховної Ради четвертого скликання» (2010), «Правознавство: підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.: рівень стандарту, академ. рівень» (у співавт., 2010, 2011, 2012, 2013), «Маленькі історії про великі істини. Права та свободи дитини: книга для читання» (2010), «Проблемы применения уголовно-правовых норм при осуществлении правосудия» (2012), «Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар. 4-те видання, перероблене та доповнене» (у співавт., 2012), «Правова доктрина України: у 5 т. Т. 5: Кримінально-правові науки в Україні: стан, проблеми та шляхи розвитку» (у співавт., 2013 (укр.), 2018 (англ.), «Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Т. 17: «Кримінальне право» (у співавт., 2017).
Автор понад 200 законопроектів, а також ряду проектів постанов Верховної Ради України, серед них закони України: «Про судоустрій», «Про статус суддів», «Про нафту і газ», «Про попередження насильства в сім’ї», «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення», «Про вибори народних депутатів України за пропорційними відкритими списками», «Про Кваліфікаційну комісію суддів України», «Про статус платника податків в Україні» та ін.
Заслужений юрист України (2003). Повний кавалер ордена «За заслуги» (2000, 2002, 2004). Відзначений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2001), Почесною відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя» (2008), численними відомчими нагородами та відзнаками.