Андрейцев Володимир Іванович

Дійсний член (академік) НАПрН України

Відділення екологічного, господарського та аграрного права

Народився 1 червня 1947 р. у c. Велика Слобідка Кам’янець-Подільського району Хмельницької обл. У 1979 р. закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (нині — Київський національний університет імені Тараса Шевченка). У 1979–1990 рр. працював на посадах асистента, доцента, старшого наукового співробітника, професора кафедри трудового, колгоспного і земельного права цього навчального закладу (з 1988 р. — на кафедрі господарського і аграрного права). З 1992 р. по 1996 р. — доцент, професор кафедри екологічного права. З 1996 р. — завідувач кафедри трудового, земельного та екологічного права, з 1997 р. по 2007 р. — декан юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. З 2007–2009 рр. — президент Євразійської Асоціації правничих шкіл та правників. З березня 2004 по квітень  2010 р. — член Вищої ради юстиції України (з квітня 2009 р. по квітень 2010 р. – заступник голови Ради). З 2009 р. по 2011 р. – професор кафедри господарського та цивільного права Національного гірничого університету, з 2017 р. по 2022 р. – професор, завідувач кафедри цивільного, господарського та екологічного права Національного технічного університету «Дніпровська політехніка». З вересня 2022 р. – науковий консультант Центру правничої допомоги та досліджень (м. Київ).

У 1984 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: «Правові питання екологічної експертизи проектів» (спеціальність 12.00.06), у 1992 р. — дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: «Теоретичні проблеми правового забезпечення ефективності екологічної експертизи» (спеціальність 12.00.06). Науковий ступінь доктора юридичних наук присуджено у 1992 р. Вчене звання професора присвоєно у 1994 р. Обраний дійсним членом (академіком) Академії правових наук України (нині — Національна академія правових наук України) у 2000 р.

Напрями наукової діяльності — екологічне право, екологічна експертологія, право екологічної безпеки, екологічні права людини, земельне право, проблеми правничої освіти в Україні, канонічне право, правова система України. Опублікував понад 700 наукових, науково-технічних, науково-освітніх і науково-методичних праць, серед яких: «Правове забезпечення раціонального природокористування підприємств та об’єднань АПК» (1989), «Правове забезпечення екологічної експертизи проектів» (1990), «Екологічна експертиза: право і практика» (у співавт., 1992), «Політика, інновації, приватизація, екологічна безпека, право (Проблеми оптимізації та екологізації законодавства України)» (1996), «Екологічне право: Курс лекцій у схемах: Загальна частина» (1996), «Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні: Навчально-практичний посібник» (1999), «Екологічне право» (у співавт., 2001), «Земельне право» (у співавт., 2001), «Болонський процес: досягнення та проблеми вищої правничої освіти та науки в Україні» (2006), «Момент істини. Літопис кафедри трудового земельного і екологічного права» (2007), «Земельне право і законодавство суверенної України. Актуальні проблеми практичної теорії» (2005, 2007), «Екологічне законодавство України: у 4 кн.» (2007), «Правова система України: історія, стан та перспективи: у 5 т. Т. 4: Методологічні засади розвитку екологічного, земельного, аграрного та господарського права» (у співавт., 2008 (укр.), 2013 (англ.), «Law of environmental Safety. Scientific and practical edition. Dn.» (2009), «Наукові та науково-правничі школи: стан та проблеми правового регулювання» (2009), «Актуальні проблеми екологічного права і законодавства суверенної України: проблеми реалізації державної екологічної політики» (2011), «Екологічне право і законодавство суверенної України, проблеми реалізації державної екологічної політики: монографія» (2011), «Правова доктрина України: у 5 т. Т. 4: Доктринальні проблеми екологічного, аграрного та господарського права» (у співавт., 2013 (укр.), 2017 (англ.), «Велика українська юридична енциклопедія: у 20 т. Т. 14 : Екологічне право» (у співавт., 2018), «Правова наука України: сучасний стан, виклики та перспективи розвитку» (у співавт., 2021).

Брав участь у розробці більше 50 проєктів законів, зокрема Водного, Лісового та Земельного кодексів України, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природний заповідний фонд України», «Про екологічну природно-техногенну безпеку України», «Про екологічну експертизу», «Про науково-освітні правничі школи», «Про зону надзвичайної екологічної ситуації», «Про рослинний світ», «Про охорону атмосфери повітря» та ін.

Член редакційних колегій наукових видань «Університетські наукові записки»,  «Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України», журналу Вільнюського університету «Право».

Заслужений юрист України (1992). Нагороджений орденами «За заслуги» III та ІІ ступенів (2002, 2004), орденами Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III–I ступенів. Відзначений почесними відзнаками Міжнародного фонду юристів України за видатний внесок у зміцнення правової держави (2000, 2005). Лауреат Премії імені Ярослава Мудрого (1999, 2003, 2009), Премії «Золота фортуна» (2011), Премії (конкурсу) імені Святого Володимира Євразійської Асоціації правничих шкіл та правників та Хмельницького університету управління і права імені Леоніда Юзькова (2013-2017). Визначний діяч правничої науки (2016). Державний радник юстиції 3-го класу. Дійсний член Української екологічної академії наук, почесний доктор Південно-Західного університету міста Благоєвград, Болгарія (2005), Хмельницького університету управління і права імені Леоніда Юзькова (2004), Придністровського державного університету ім. Тараса Шевченка, Молдова (2006), Університету «Господарська академія» м. Новий Сад, Сербія (2007), Донецького державного університету інформатики та штучного інтелекту (2009).

Поділитися: